височенно
ВИСОЧЕ́ННО.
Присл. до височе́нний.
[Семен Мельниченко:] Он сояшник [соняшник] як височенно вигнався (М. Кропивницький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- височенно — височе́нно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови