височенький
ВИСОЧЕ́НЬКИЙ, а, е.
Досить високий.
З-за кущів уявилась височенька, але тонка Дарчина постать (Леся Українка);
Стоять на височеньких протилежних берегах дерева і ніби вітаються між собою, простягаючи одне одному зелені віти-руки (Остап Вишня);
Вітер облягав худеньку височеньку постать, і здавалася Яринка Василеві нетутешнім, неземним створінням (О. Бердник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- височенький — височе́нький прикметник Орфографічний словник української мови
- височенький — -а, -е. Досить високий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- височенький — див. високий Словник синонімів Вусика
- височенький — Височе́нький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- височенький — ВИСОЧЕ́НЬКИЙ, а, е. Досить високий. Знайшли глечик, височенький собі, повен грошей (Вовчок, І, 1955, 86); З-за кущів уявилась височенька, але тонка Дарчина постать (Л. Укр., III, 1952, 660). Словник української мови в 11 томах
- височенький — Височенький, -а, -е ум. отъ високий. Словник української мови Грінченка