височок
ВИСО́ЧОК, чка, ч.
Зменш.-пестл. до висо́к¹.
Дивилися на ту смужку чорну уподовж височка [покійниці] (Марко Вовчок);
Примаже [отець Василь] височки оливою, візьме парасоль у руки – ну прямо реготатися з нього (Г. Хоткевич);
І поруч внук, синок того солдата, І рана запеклася на височку (М. Рильський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- височок — висо́чок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- височок — -чка, ч. Зменш.-пестл. до висок I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- височок — ВИСО́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до висо́к¹. Дивилися на ту смужку чорну уподовж височка [покійниці] (Вовчок, І, 1955, 165); І поруч внук, синок того солдата, І рана запеклася на височку (Рильський, Мости, 1948, 96). Словник української мови в 11 томах
- височок — Височок, -чка м. ум. отъ висок. Словник української мови Грінченка