виспівуватися

ВИСПІ́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́СПІВАТИСЯ, аюся, аєшся, док.

1. Виливати, передавати свої почуття в пісні, співі.

– Мені було так тяжко на душі... я мусила виспіватися! (О. Кобилянська);

// перен. Відтворюватися в пам'яті, уяві, сприймаючись внутрішнім слухом (про пісню, мотив і т. ін.).

В душі моїй сама собою виспівувалася .. ота хвацька солдатська пісня: “В путь... в путь... в путь...” (В. Нестайко).

2. Удосконалювати майстерність співу тренуванням.

Він старанно виспівувався щодня (з газ.).

3. тільки док. Довго співаючи, втратити голос, здатність або бажання співати.

Потьохкував сонно соловейко – виспівався за ніч (Ю. Мушкетик).

4. тільки недок. Пас. до виспі́вувати 2, 9.

З щедрівок, які взимку виспівувались під вікнами добрих людей, я знав, що за плугом навіть сам Бог ходив, а Богоматір носила їсти орачам (М. Стельмах);

Отак узяв би її [скрипку].., пригорнув би й запитав: – Якими піснями виспівується радість? (Іван Ле).