вистрочувати
ВИСТРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СТРОЧИТИ, чу, чиш, док., що.
1. Робити на чому-небудь шов, шви строчкою, рівними стібками.
На передніх полах у нагрудному одязі зрідка робили кишені. Найчастіше пришивали кишенні клапани, які вистрочували, вишивали (з навч. літ.);
Панно виконане з різноманітних клаптиків тканини. Воно дуже майстерне й мальовниче. Аж не віриться, що таке можна вистрочити на швейній машинці (з газ.).
2. що, перен. Швидко писати або друкувати що-небудь.
По станціях, по редакціях, по бюрах [бюро] урядів цокотять машинки, вистрочують статистики, вистрочують накази (У. Самчук);
// Швидко говорити.
– А що, хіба не правда? – вистрочив Ваня-Ваня. – Правда! (Григір Тютюнник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вистрочувати — вистро́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вистрочувати — -ую, -уєш, недок., вистрочити, -чу, -чиш, док., перех. Робити на чому-небудь шов, шви строчкою, рівними стібками. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вистрочувати — див. шити Словник синонімів Вусика
- вистрочувати — ВИСТРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СТРОЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Робити на чому-небудь шов, шви строчкою, рівними стібками. Словник української мови в 11 томах