виструнчений

ВИ́СТРУНЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до ви́струнчити.

Колись у дитинстві вони з дівчатами любили мало не щодня після уроків заходити до галантереї і просто роздивлятися виструнчені на окремій полиці флакони та коробочки з дорогими парфумами (А. Кокотюха).

2. у знач. прикм. Який тримається, стоїть дуже прямо, струнко.

Уся її [дівчини] постать – легка, підібрана, виструнчена (В. Козаченко);

Повз вартового, – виструнченого, як на параді, – ввійшли в якісь високі двері (Василь Шевчук);

// Рівний, прямий, спрямований угору (про що-небудь).

А ще далі – виструнчені в блакить димарі дрогобицьких заводів (І. Нижник);

Далі – сосновий лісок із виструнчених рядочками сосен (із журн.).