1. Словник української мови у 20 томах

вистріл

ВИ́СТРІЛ, у, ч., заст.

Те саме, що по́стріл.

Були тут страшнії гармати, Од вистрілу дрижали хати, А пушкарі то клались ниць (І. Котляревський);

Я прицілився, гуркнув вистріл (І. Франко);

Стрілець – той знає смак, коли запахне перший вистріл (М. Хвильовий).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вистріл — ви́стріл іменник чоловічого роду постріл рідко Орфографічний словник української мови
  2. вистріл — -у, ч., рідко. Те саме, що постріл. || Звук од вибуху порохового заряду в каналі вогнепальної зброї. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вистріл — Постріл, стріл Словник чужослів Павло Штепа
  4. вистріл — ПО́СТРІЛ, СТРІЛ розм., ВИ́СТРІЛ розм. рідше; ДУПЛЕ́Т, ДУБЛЕ́Т (одночасний з обох стволів мисливської рушниці). Напружуєшся, наче лучник за мить перед пострілом (Ю. Словник синонімів української мови
  5. вистріл — Ви́стріл, -рілу; -ріли, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. вистріл — ВИ́СТРІЛ, у, ч., рідко. Те саме, що по́стріл. Були тут страшнії гармати, Од вистрілу дрижали хати, А пушкарі то клались ниць (Котл., І, 1952, 188); // Звук від вибуху порохового заряду в каналі вогнепальної зброї. Я прицілився, гуркнув вистріл (Фр., II, 1950, 65). Словник української мови в 11 томах
  7. вистріл — Ви́стріл, -лу м. Выстрѣлъ. Стор. II. 156. Словник української мови Грінченка