вистрілювати

ВИСТРІ́ЛЮВАТИ¹, рідко ВИСТРЕ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́СТРІЛИТИ, рідше ВИ́СТРЕЛИТИ, лю, лиш, док.

1. Робити постріл.

– Дивіться, як ми її зараз, – сказав він [мисливець] і вистрелив. Качка полетіла собі далі (народний жарт);

Радюкові здалось, що хтось вистрелив (І. Нечуй-Левицький);

Із нагана вистрілив навздогін по них [уланах] кучерявий Оксен (П. Тичина);

Важек вихопив револьвер і вистрілив у поліцейського (І. Цюпа).

2. перен. Вискакувати, вилітати з чого-небудь із тріском, із силою (перев. про зерно з колоска, насіння з насіннєвої коробочки, корок із пляшки і т. ін.).

Сухі стебла [пшениці] потріскували в колінцях, зерно вистрілювало з тугих колосків (В. Кучер);

Багаття давно догоріло, лиш зрідка вистрілювала іскрою обвуглена гілка (А. Михайленко);

За хвилину вистрелив під стелею корок, і в кришталеві високі келихи полився перлистий трунок (В. Гжицький).

3. перен. Викидати стебло, стрілку, листки (про рослини).

Кропива вистрілювала мало не до вікон, а лопухи – наче парасолі (Ірина Вільде);

В самім куті городця одинокий могучий соняшник вистрілив високо понад усю оту квітчасту та запахущу юрбу (І. Франко).

4. перен. Казати що-небудь швидко, емоційно, голосно і т. ін.

– А в мене не тільки руки! – розчервонівшись, нічого не чуючи, вистрілювала Єлька. – В мене ще й душа є! (О. Гончар);

Вона .. як вистрілить прямо так: “Я, – каже, – украла миндаль [мигдаль]” (В. Винниченко);

– Вона дала мені перстень з синім діамантом! – на одному подиху вистрілив словами Алі (Ю. Логвин).

5. перен. Раптово й бурхливо виявлятися (про успіх, популярність, значний суспільний резонанс і т. ін.).

Це не те ефектне письмо, яке “вистрілює” відразу, з першої фрази, інтригує, багато обіцяє .. Тут усе зрозуміло, усе начебто аж надто просто (М. Слабошпицький);

Запрошували [акторів] до реклами настільки часто й нерозбірливо, що їхні заяложені фізії просто перестали вистрілювати, відчутно набриднувши всьому світові чи принаймні окремо взятій країні (Ю. Андрухович);

У журналі висвітлюються інноваційні ідеї, які можуть вистрілити в наступному році (із журн.).

ВИСТРІ́ЛЮВАТИ², юю, юєш, недок., ВИ́СТРІЛЯТИ, рідко ВИ́СТРЕЛЯТИ, яю, яєш, док.

1. що. Стріляючи, витрачати, використовувати патрони, снаряди і т. ін.

– Товаришу лейтенанте, вистрілюємо останні патрони... (Л. Смілянський);

Уся сотня гуляла три дні і три ночі; самих порохів дві мірки вистреляли (П. Куліш);

На камінній гряді, обливаючись холодним потом, Варивон вистріляв передостанню обойму (М. Стельмах);

Вистріляють [лучники] стріли і за мечі візьмуться (А. Хижняк).

2. кого, що. Стріляючи, знищувати всіх або багатьох (людей, тварин) у певному місці, на певній території.

Вистрілював [Сава] усі .. зайці, що лізли аж під хату в сад і обгризали молоді овочеві дерева (О. Кобилянська);

Губернатор Табан запросив їх [запорожців] до себе на обід, понапоював й пов'язав. А потім вистріляв усіх як гайдамаків (Г. Хоткевич).