вистрілювати
ВИСТРІ́ЛЮВАТИ¹ і рідко ВИСТРЕ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́СТРІЛИТИ і рідко ВИ́СТРЕЛИТИ, лю, лиш, док.
1. Робити постріл.
Радюкові здалось, що хтось вистрелив (Н.-Лев., І, 1956, 558);
Із нагана вистрілив навздогін по них [уланах] кучерявий Оксен (Тич., І, 1957, 262);
Важек вихопив револьвер і вистрілив у поліцейського (Цюпа, Назустріч.., 1958, 27).
2. перен. Вискакувати, вилітати з чого-небудь з тріском, з силою (звичайно про зерно з колоска, насіння з насіннєвої коробочки, корок з пляшки й т. ін.).;
Сухі стебла [пшениці] потріскували в колінцях, зерно вистрілювало з тугих колосків (Кучер, Чорноморці, 1956, 133);
За хвилину вистрелив під стелею корок, і в кришталеві високі келихи полився перлистий трунок (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 361).
3. перен. Викидати стебло, стрілку (про рослини).
В самім куті городця одинокий могучий соняшник вистрілив високо понад усю оту квітчасту та запахущу юрбу (Фр., VII, 1951, 36).
ВИСТРІ́ЛЮВАТИ², юю, юєш, недок., ВИ́СТРІЛЯТИ і рідко ВИ́СТРЕЛЯТИ, яю, яєш, док., перех.
1. Стріляючи, витрачати, використовувати патрони, снаряди і т. ін.
Ставши сімнадцятого року червоногвардійцем, Шевчук нарізати снаряди перестав і пішов нарізані вже вистрілювати (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 300);
На камінній гряді, обливаючись холодним потом, Варивон вистріляв передостанню обойму (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 544);
Вистріляють [лучники] стріли і за мечі візьмуться (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 567).
2. Стріляючи, знищувати всіх або багатьох тварин, птахів у певному місці, на певній території.
Вистрілював [Сава] усі.. зайці, що лізли аж під хату в сад і обгризали молоді овочеві дерева (Коб., II, 1956, 36).
Значення в інших словниках
- вистрілювати — вистрі́лювати 1 дієслово недоконаного виду робити постріл, викидати стебло, стрілку — про рослини рідко вистрі́лювати 2 дієслово недоконаного виду стріляючи, витрачати набої, снаряди; знищувати всіх або багатьох тварин рідко Орфографічний словник української мови
- вистрілювати — I і рідко вистрелювати, -юю, -юєш, недок., вистрілити і рідко вистрелити, -лю, -лиш, док. 1》 Робити постріл. 2》 перен. Вискакувати, вилітати з чого-небудь із тріском, із силою (звичайно про зерно з колоска, насіння з насіннєвої коробочки... Великий тлумачний словник сучасної мови
- вистрілювати — ВИСТРІ́ЛЮВАТИ¹, рідко ВИСТРЕ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́СТРІЛИТИ, рідше ВИ́СТРЕЛИТИ, лю, лиш, док. 1. Робити постріл. – Дивіться, як ми її зараз, – сказав він [мисливець] і вистрелив. Словник української мови у 20 томах
- вистрілювати — ВИСТРІ́ЛЮВАТИ (стріляючи, витрачати, використовувати патрони, снаряди тощо), РОЗСТРІ́ЛЮВАТИ. — Док.: ви́стріляти, розстріля́ти. Бугров вистріляв майже всі патрони (І. Микитенко); Кращі бійці розстріляли вже всі призначені їм за життя патрони (О. Довженко). Словник синонімів української мови