1. Словник української мови у 20 томах

висячий

ВИСЯ́ЧИЙ, а, е.

Який висить, звисає.

Часом пташка чіпляється ніжками на тоненькій висячій гіллячці (І. Нечуй-Левицький);

// Зроблений так, щоб висіти; підвісний.

При світлі, що падало ясно з висячої лампи, побачила я його ліпше (О. Кобилянська);

За селищем, під самою горою, на висячім мосту виднілись вагонетки (О. Гончар);

По намерзлій драбині Богдан піднявся на висячий ґанок вітряка (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. висячий — вися́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. висячий — -а, -е. Який висить, звисає. || Зробл. так, щоб висіти; підвісний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. висячий — Вислий, завислий, звислий, навислий, обвислий, повислий, увислий, див. навісний Словник чужослів Павло Штепа
  4. висячий — ПІДВІСНИ́Й (закріплений так, щоб висів), ВИСЯ́ЧИЙ рідше. Голос гримів так, що склянка у підвісному підстаканнику тонко співала (Д. Ткач); Вечоріло. Прокоша наказав запалити в школі висячу лампу (Ю. Збанацький). Словник синонімів української мови
  5. висячий — ВИСЯ́ЧИЙ, а, е. Який висить, звисає. Часом пташка чіпляється ніжками на тоненькій висячій гіллячці (Н.-Лев., І, 1956, 169); // Зробл. так, щоб висіти; підвісний. При світлі, що падало ясно з висячої лампи, побачила я його ліпше (Коб. Словник української мови в 11 томах