витерплювати
ВИТЕ́РПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ТЕРПІТИ, плю, пиш; мн. ви́терплять; док.
1. що. Терплячи, витримувати, зносити біль, образу, страждання і т. ін.
Все горіло в ньому, ятрилося раною, яку досі завжди витерплював у собі (О. Гончар);
Що, коли б Доля з тобою навіки мене розлучила, Що б ти відчула тоді, бідолашна? І як спромоглася б Витерпіть жах, залишившись сама? (М. Зеров);
– Не край серце, Василечку, я люблю тебе й витерплю всі муки, і стануть вони мені солодкими (О. Бердник).
2. перев. із запереч. не. Виявляючи витримку в чому-небудь, не показувати чогось (про почуття, дії і т. ін.); стримуватися.
Оце згадую, і так у мене душу й шматує, не витерплю, плакать буду (з переказу);
Яків не витерпів і зареготався на всю хату (Панас Мирний);
Та недовго Хівря витерпіла: призналась якось-то сама матері (Грицько Григоренко).
Значення в інших словниках
- витерплювати — вите́рплювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- витерплювати — -юю, -юєш, недок., витерпіти, -плю, -пиш; мн. витерплять; док. 1》 перех.Витримувати біль, образу, страждання і т. ін. 2》 без додатка, перев. із запереч. не. Виявляти витримку в чому-небудь, не виявляти чогось (почуттів, дій і т. ін.); стримуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- витерплювати — ВИ́ТРИМАТИ (знайти в собі сили перебути стан великого фізичного або морального напруження, болю, несприятливих умов і т. ін.), ВИ́ДЕРЖАТИ, ЗНЕСТИ́, ПЕРЕНЕСТИ́, ВИ́ТЕРПІТИ, ПЕРЕТЕРПІ́ТИ, ПЕРЕЖИ́ТИ, ІСТЕРПІ́ТИ, ПЕРЕСТРАЖДА́ТИ, ВИ́НЕСТИ розм. Словник синонімів української мови
- витерплювати — ВИТЕ́РПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИТЕРПІТИ, плю, пиш; мн. ви́терплять; док. 1. перех. Витримувати, зносити біль, образу, страждання і т. ін. — Не плач, моя дитино, не плач! — промовить бабуся стиха, ласкаво. Словник української мови в 11 томах
- витерплювати — Витерплювати, -плюю, -єш сов. в. витерпіти, -плю, -пиш, гл. 1) Вытерпливать, вытерпѣть, стерпѣть, переносить, перенести. Не витерпів святої кари. Шевч. 147. Витерплю покуту. К. Псал. 93. 2) Выстрадать. ви́терти. см. витирати. Словник української мови Грінченка