1. Словник української мови в 11 томах

витерплювати

ВИТЕ́РПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИТЕРПІТИ, плю, пиш; мн. ви́терплять; док.

1. перех. Витримувати, зносити біль, образу, страждання і т. ін.

— Не плач, моя дитино, не плач! — промовить бабуся стиха, ласкаво. — Нехай недобрі плачуть, а ти перетривай усе, витерпи бідочку!.. (Вовчок, І, 1955, 127);

Що, коли б Доля з тобою навіки мене розлучила, Що б ти відчула тоді, бідолашна? І як спромоглася б Витерпіть жах, залишившись сама? (Зеров, Вибр., 1966, 310);

[Ромодан:] За ці роки я стільки витерпів (Корн., II, 1955, 334).

2. без додатка, перев. із запереч. не. Виявляти витримку в чому-небудь, не виявляти чогось (почуттів, дій і т. ін.); стримуватися.

Яків не витерпів і зареготався на всю хату (Мирний, І, 1954, 298);

Та недовго Хівря витерпіла: призналась якось-то сама матері (Григ., Вибр., 1959, 99);

До столу вернувсь кореспондент. Подає Олені кілька фото: — Не витерпів: сю ніч проявив і напечатав (Головко, І, 1957, 445).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. витерплювати — вите́рплювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. витерплювати — -юю, -юєш, недок., витерпіти, -плю, -пиш; мн. витерплять; док. 1》 перех.Витримувати біль, образу, страждання і т. ін. 2》 без додатка, перев. із запереч. не. Виявляти витримку в чому-небудь, не виявляти чогось (почуттів, дій і т. ін.); стримуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. витерплювати — ВИТЕ́РПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ТЕРПІТИ, плю, пиш; мн. ви́терплять; док. 1. що. Терплячи, витримувати, зносити біль, образу, страждання і т. ін. Все горіло в ньому, ятрилося раною, яку досі завжди витерплював у собі (О. Словник української мови у 20 томах
  4. витерплювати — ВИ́ТРИМАТИ (знайти в собі сили перебути стан великого фізичного або морального напруження, болю, несприятливих умов і т. ін.), ВИ́ДЕРЖАТИ, ЗНЕСТИ́, ПЕРЕНЕСТИ́, ВИ́ТЕРПІТИ, ПЕРЕТЕРПІ́ТИ, ПЕРЕЖИ́ТИ, ІСТЕРПІ́ТИ, ПЕРЕСТРАЖДА́ТИ, ВИ́НЕСТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. витерплювати — Витерплювати, -плюю, -єш сов. в. витерпіти, -плю, -пиш, гл. 1) Вытерпливать, вытерпѣть, стерпѣть, переносить, перенести. Не витерпів святої кари. Шевч. 147. Витерплю покуту. К. Псал. 93. 2) Выстрадать. ви́терти. см. витирати. Словник української мови Грінченка