витиратися

ВИТИРА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВИ́ТЕРТИСЯ, труся, трешся, док.

1. Витирати себе.

Ігор спохвачується, бризкає водою Костеві в обличчя. Обидва з реготом витираються (І. Багмут);

Василь умився біля недалекого озерця, витерся коміром сорочки (А. Кащенко);

Данюша, червоний і спітнілий, витерся хусточкою й повів розгублено плечима (А. Головко).

2. Від тривалого носіння ставати потертим, зношуватися (про одяг).

– А чого ж ти мою цигейкову підкладку не спалила, а носиш усеньку війну, аж витерлася на спині, плечах, і тепер одягла? (М. Малиновська);

// Від частого використання, тертя ставати гладким, стертим.

Скрипалі підсовували під свої підборіддя складені вчетверо білі хусточки, щоб не витиралася дека скрипки (П. Загребельний);

Переступивши кілька кам'яних східців, що посередині витерлись за довгі роки, .. князь Володимир зайшов до хижі (В. Скляренко);

Літери, хімічним олівцем писані, на згинах витерлись (В. Дрозд).

3. Пас. до витира́ти 1, 5.

На, дитино, рости здорова й гарна... І яблуко витиралося долонею перед тим, як тобі його дадуть, неодмінно витиралось, і блищало, мов полаковане (П. Загребельний).