витирати

ВИТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ТЕРТИ, тру, треш; мин. ч. ви́тер, ла, ло; док.

1. що. Робити що-небудь сухим або чистим, стираючи щось із його поверхні.

Невеличкі рученята невпокійно бігали по личку, витираючи сльози (Панас Мирний);

– Чому ви без галош? Хоч витріть ноги! – Гукнула та, що прибира підлоги (Л. Дмитерко);

Дівчина схопила ганчірку й похапцем витерла стіл (Ю. Шовкопляс);

Люба витерла піт з чола (Р. Іваничук);

* Образно. Білий ранок рушник носить, Витирає очі (М. Вінграновський).

2. що. Довго носячи, робити потертим, зношеним (про одяг).

Витерти рукава довгим носінням;

// Часто тручи, робити гладким, стертим.

Витерти ногами бруківку.

3. що, чого. Тертям (сірника по вкритій сіркою поверхні, шматків дерева один об одний і т. ін.) добувати вогонь.

Пропустивши гостей, Бараболя засовує двері, входить до майстерні і витирає сірник (М. Стельмах);

Іван-царенко взяв того зайця, оббілував, витер вогню деревом об дерево, спік, з'їв (з казки);

Іван тремтячою рукою шукає сірників і ніяк не може витерти вогню (М. Коцюбинський).

4. кого, що. Наносячи на шкіру певну рідину або мазь, утирати їх з лікувальною метою чи робити масаж.

Баба Федора витерла старого оцтом, на ніч напоїла чаєм з липового цвіту, поклала на піч і вкрила кожухом (О. Донченко).

5. що. Відокремлювати насіння від лузги способом тертя між чим-небудь.

Молотильний апарат комбайна С-4 в передній робочій частині вимолочує, а в задній витирає насіння (з газ.).

◇ (1) Ви́терти во́рсу кому:

а) побити, жорстоко покарати кого-небудь.

Убив [Еней] Лутага, Лавза, Орсу, Парфену, Палму витер ворсу. Згубив багацько ватажків (І. Котляревський);

б) гостро покритикувати кого-небудь.

Звісно, ми не такі вчені та муштровані, як Гасанчук, з нами можна всякому пащекувати... Ні, попались би ви до нього, він би вам ворсу витер! (О. Гончар);

(2) Молоко́ (рідко мо́ню) на губа́х ви́три, зневажл. – уживається для підкреслення чиєї-небудь молодості, незрілості та недосвідченості (при застереженні не робити чогось або не втручатися у щось).

– Ніколи цього не буде! – Іч, який комісар виськався [знайшовся]. Моню на губах витри (Григорій Тютюнник);

Вже траплялось, що й з дівчатками десь біля перелазу простоював. Правда, мені ще старші радили: “Молоко на губах витри”, – але я намагався пропускати те повз вуха (Ю. Збанацький).