витирати

витира́ти

[виетиератие]

-айу, -айеиш

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. витирати — витира́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. витирати — -аю, -аєш, недок., витерти, -тру, -треш; мин. ч. витер, -ла, -ло; док., перех. 1》 Робити що-небудь сухим або чистим, стираючи щось із його поверхні. 2》 Довго носячи, робити потертим, зношеним (про одяг). Витерти рукава. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. витирати — ВИТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ТЕРТИ, тру, треш; мин. ч. ви́тер, ла, ло; док. 1. що. Робити що-небудь сухим або чистим, стираючи щось із його поверхні. Невеличкі рученята невпокійно бігали по личку, витираючи сльози (Панас Мирний); – Чому ви без галош?... Словник української мови у 20 томах
  4. витирати — див. терти Словник синонімів Вусика
  5. витирати — обтира́ти (отира́ти, витира́ти і т. ін.) кутки́ де, у кого, біля кого, чиї, зневажл. 1. Жити, перебувати де-небудь, у когось (перев. нічого не роблячи). А чого ж справді ви отираєте кутки? Тепер мужчини не повинні сидіти вдома! (С. Фразеологічний словник української мови
  6. витирати — СТИРА́ТИ (тручи, знімати з поверхні що-небудь), ВИТИРА́ТИ. — Док.: сте́рти, ви́терти. Софія стала дуже прихильна до канапки. Навіть щодня стирала порох із неї (Леся Українка); Скинув (Аркадій Петрович) картуз і витер піт з лоба (М. Коцюбинський). Словник синонімів української мови
  7. витирати — Витира́ти, -ра́ю, -ра́єш; ви́терти, ви́тру, -треш; див. ви́терти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. витирати — ВИТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ТЕРТИ, тру, треш; мин. ч. ви́тер, ла, ло; док., перех. 1. Робити що-небудь сухим або чистим, стираючи щось з його поверхні. Словник української мови в 11 томах