1. Словник української мови у 20 томах

витичувати

ВИТИ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ТИЧИТИ, чу, чиш, док., що, діал.

1. Намічати, прокладати пряму лінію на поверхні землі за допомогою тичок.

Мій батько сам витичував її [дорогу] на протязі п'ятьох миль (І. Франко);

Іван Чорнота, наставлений тепер генеральним обозним, заходився коло організації війська. Тут, під Білою Церквою, витичив військовий табір, та він щораз показувався замалий (А. Чайковський).

2. перен. Те саме, що накре́слювати 2.

Часом Лазюк вставав, часом ходив. Рухами рук витичував перед своїм молодим гостем його життєву дорогу (У. Самчук);

Все, що десь Данило твердо витичив, Витерла злочинная рука (Є. Маланюк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. витичувати — Вити́чувати: — вказувати [29] Словник з творів Івана Франка
  2. витичувати — вити́чувати дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  3. витичувати — -ую, -уєш, недок., витичити, -чу, -чиш, док., перех., діал. Намічати, прокладати пряму лінію на поверхні землі, за допомогою тичок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. витичувати — вити́чувати 1. указувати (ст) 2. → витикати Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. витичувати — ТИЧКУВА́ТИ (ставити тички для позначення чогось), ВИТИ́ЧУВАТИ, ПРОВІ́ШУВАТИ, ВІШИ́ТИ, ВИВІ́ШУВАТИ. — Док.: ви́тичкувати, ви́тичити, провіши́ти, ви́вішити. — Пор. ти́чка. Словник синонімів української мови
  6. витичувати — ВИТИ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ТИЧИТИ, чу, чиш, док., перех., діал. Намічати, прокладати пряму лінію на поверхні землі з допомогою тичок. Бенедьо працював цілими днями при своїй фабриці, витичував плани будинків (Фр., V, 1951, 356). Словник української мови в 11 томах