витолочувати

ВИТОЛО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ТОЛОЧИТИ, чу, чиш, док.

1. що. Псувати або знищувати посіви, городину, траву і т. ін., ударяючи, ходячи, їздячи по них, пасучись на них і т. ін.

До косаря прямо травою, витолочуючи її, під'їжджає економ (М. Стельмах);

Не дав Бог жабі хвоста, а то б усю траву витолочила (приказка);

– Одарко! – гукнув він в пекарню. – Хто це витолочив квітки? (І. Нечуй-Левицький);

Давно вже чужі винищили могутні дуби, витолочили очерети і вибили дичину, тепер плавні світять пеньками й невеликим чагарником (Б. Антоненко-Давидович);

Сильна злива і град витолочили городи (з газ.).

2. кого, що, перен. Нищити, убивати кого-, що-небудь.

Богун .. з останнім військом .. налетів на татарів [татар], витолочуючи кіньми тих, що ще спали, і рубаючи тих, що вже прокинулися (А. Кащенко);

– Найгірше, що вся місцевість навколо танкодоступна, – скаржився Маковей через бруствер Хаєцькому. – Якби він був зіпхнув нас звідси, з цього насипу, то ніхто б не добіг до лісу... Витолочив би всіх серед поля гусеницями... (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

витолочувати

Значення в інших словниках