витолочувати
ВИТОЛО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ТОЛОЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Пригинати, надломлювати трав’янисті рослини, пошкоджувати посіви, городину, траву і т. ін., ходячи, їздячи, пасучись по них тощо.
До косаря прямо травою, витолочуючи її, під’їжджає економ (Стельмах, Хліб.., 1959, 537);
— Одарко! — гукнув він в пекарню. — Хто це витолочив квітки? (Н.-Лев., II, 1956, 59);
Іде і кляне свою невістку, що витолочила в неї траву (Вишня, І, 1956, 65).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- витолочувати — витоло́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- витолочувати — -ую, -уєш, недок., витолочити, -чу, -чиш, док., перех. Пригинати, надломлювати трав'янисті рослини, пошкоджувати посіви, городину, траву і т. ін., ходячи, їздячи, пасучись по них тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- витолочувати — ВИТОЛО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ТОЛОЧИТИ, чу, чиш, док. 1. що. Псувати або знищувати посіви, городину, траву і т. ін., ударяючи, ходячи, їздячи по них, пасучись на них і т. ін. До косаря прямо травою, витолочуючи її, під'їжджає економ (М. Словник української мови у 20 томах
- витолочувати — див. топтати Словник синонімів Вусика
- витолочувати — ТОПТА́ТИ (приминати ногами під час ходьби, бігання; м'яти ногами), РОЗТО́ПТУВАТИ, ЗАТО́ПТУВАТИ, СТО́ПТУВАТИ, ПІДТО́ПТУВАТИ, ПРИТО́ПТУВАТИ, ПРИТО́ВКУВАТИ розм.; ЧАВИ́ТИ, РОЗЧА́ВЛЮВАТИ, ДАВИ́ТИ, ЧАВУ́ЧИТИ розм. Словник синонімів української мови
- витолочувати — Витолочувати, -чую, -єш сов. в. витолочити, -чу, -чиш, гл. Вытаптывать, вытоптать. Не дали мені й зібрать того ячменю, увесь витолочили. Стор. ІІ. 119. Всю траву витолочили гуляючи. Левиц. І. 350. Словник української мови Грінченка