витоптувати

ВИТО́ПТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ТОПТАТИ, пчу, пчеш, док.

1. що і без прям. дод. Псувати або знищувати посіви, городину, траву і т. ін., топчучи їх.

– Ну, не буде ж у тебе хоч на городі нічого! – сичить, одужавши, баба .. Вийшла баба на город, давай витоптувати (Ганна Барвінок);

[Мати:] І в сім тобі поможуть басурмани? Та подивись же ти й тепер навкруг, Що роблять скрізь вони: містечка й села Вигублюють, витоптують весь хліб, В полон беруть жінок, дітей дрібненьких (Л. Старицька-Черняхівська);

Кіннота ворога витоптувала посіви, руйнувала села й міста (П. Тичина);

Шкідливих горобців та ґав Він [Осел] щиро так ганяв, Що витоптав всі кавуни і дині (Л. Глібов).

2. що. Утоптувати, прокладати стежку, дорогу і т. ін.

Брели люди, зв'язані по кількадесят воловодами, витоптували в степу чорний шлях, і лише гайвороння летіло слідом (Р. Іваничук);

Вона [отара] бігла все далі й далі, переходячи нові села і нові міста, витоптуючи нові дороги і перетинаючи шляхи (Валерій Шевчук);

Тут я всі стежечки витоптав (С. Журахович);

// Топчучи, стискувати, зменшувати в об'ємі.

Дід Остап вивершив скирту, старанно витоптуючи її (Г. Епік).

3. що. Вибивати, ходячи по чому-небудь, топчучи щось.

Там біля стогу стояла пара волів, що саме перед хвилиною витоптувала ногами зерно із снопів (О. Маковей).

4. що, рідко. Зношувати, стоптувати (взуття).

Витоптала черевички, по садочку проходжаючи (П. Чубинський).

5. кого, що, перен. Знищувати, руйнувати, убивати кого-, що-небудь.

Вирізали [татари] всіх, хто через старість був уже негодящий до невольницької роботи.., витоптували кіньми таких дітей, що ще не мали сили втекти, останніх же бранців: молодиць, дівчат, парубків та чоловіків .. поділяли поміж себе (А. Кащенко);

Витоптуючи своїм залізним військом півсвіту, сам султан завжди керувався неписаним правом збереження життя, незнищенною силою інстинкту, пожадання тілесного, яке, зрештою, веде до продовження роду (П. Загребельний);

Зажурилась Україна, Бо нічим прожити, Витоптала орда кіньми Маленькії діти (з думи);

– До чого довели землю нашу! – з почуттям сказав Палій. – І турки, і татари... І свої яничари... Витоптали, випалили, сплюндрували дощенту (В. Малик).