витравлювати

ВИТРА́ВЛЮВАТИ¹, юю, юєш, ВИТРАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́ТРАВИТИ, влю, виш; мн. ви́травлять; док.

1. кого, що, рідко. Цькуючи, переслідуючи звіра, виганяти звідки-небудь.

[Сотник:] Сьогодні з нами буде полювати .. моя жінка .. Всіх ведмедів і вепрів вилущимо, всіх вовків, лисиць витравимо (О. Стороженко).

2. що. Виводити, знищувати, видаляти що-небудь хімічним обробленням.

Плями на шпалерах чи меблях (плісняву) витравити складно – вони з'являються знову і знову (із журн.).

3. що, перен. Викорінювати, усувати, знищувати що-небудь.

Невиразним болем, як нудота, як страшний сон, зринув спогад, що він так шалено гнобив його, стирав, витравлював його сліди в свідомості, .. спогад про Надійку (В. Підмогильний);

– Ці держиморди виводять мене з терпіння, – обурювався Микола Віталійович. – Вони вважають, що забороною можна витравити любов до рідної культури... (М. Олійник);

Смисл колективізації крився, між іншим, і в тому, щоб назавжди витравити оцю сутнісну для селянської культури природність, прирідненість – до свого поля, до з дитинства знаної оку кринички на дні ярка, до населеного духами з бабиних казок байраку за селом (О. Забужко).

4. що, спец. Наносити малюнок, візерунок, напис їдкою речовиною на тканину, метал і т. ін.

На білосніжній бавовні, наприклад, витравлюють малюнок – напівпрозорі візерунки, що роблять тканину схожою на папір (із журн.);

Щоб витравити якийсь візерунок, майстер покривав метал особливою мастикою, на якій видряпував голкою малюнок і заливав заглибини кислотою (з наук. літ.).

(1) Витра́влювати / ви́травити па́м'ять яку, про що і без дод. – певними продуманими діями або поведінкою сприяти забуттю чого-небудь.

Витравлювати історичну пам'ять із свідомості народу – це прирікати його на духовну деградацію (з газ.);

Минуле не можна затерти, не можна знову закрити вже відкриті архіви, не можна спалити опубліковані документи, не можна витравити пам'ять (з наук.-попул. літ.).

ВИТРА́ВЛЮВАТИ², юю, юєш, ВИТРАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́ТРАВИТИ, влю, виш; мн. ви́травлять; док., мор.

Те саме, що попуска́ти¹ 1; випускати, поступово послаблюючи, вивільнюючи від чогось (канат, якірний ланцюг і т. ін.).

Ми стаємо на якір, докладаючи всіх зусиль, щоб утримати судно. Якорі ковзають, не бажаючи зачіплятися. Доводиться витравлювати весь ланцюг (з мемуарної літ.).