витязь
ВИ́ТЯЗЬ, я, ч., поет.
Хоробрий воїн, герой, богатир.
Бились витязі аж три цілих дні (П. Грабовський);
[Анна:] Під Вишгородом я На лебедів уранці полювала. Аж гульк, дивлюсь, із лісової мли Ватага суне витязів удалих З богатирем прегарним на чолі (І. Кочерга);
Ми розглядаємо отой камінь скелястий, на якім викарбувано по міді, що тут загинув у бою з печенігами славний витязь Святослав (О. Гончар);
* У порівн. Наш рідний Севастополь! Над тобою нависли знову тучі у горах, і ти, мов витязь, вирушив до бою, перепинивши ворогові шлях (І. Гончаренко);
// перен. Людина, яка відзначається небуденними, героїчними ділами.
Він [Шота Руставелі] сам був могутнім витязем, бо не злякався двобою із своїм жорстоким часом (з публіц. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- витязь — ви́тязь іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- витязь — [вит'аз'] -з'а, ор. -зеим, м. (на) -зеив'і/ -з'у, мн. -з'і, -з'іў Орфоепічний словник української мови
- витязь — -я, ч., поет. Хоробрий воїн, герой, богатир. || перен. Людина, яка відзначається небуденними, героїчними ділами. Великий тлумачний словник сучасної мови
- витязь — див. воїн; хоробрий Словник синонімів Вусика
- витязь — ВОЯ́К (військовослужбовець або учасник боїв, воєн), БОЄ́ЦЬ, ВО́ЇН, ВОЯ́КА розм., ВОЯЧИ́СЬКО фам., ВОЯЧНЯ́ збірн. розм., ЗВИТЯ́ЖЕЦЬ уроч., ВИ́ТЯЗЬ поет., ВОЙОВНИ́К заст., ЗБОРО́НЕЦЬ заст., РА́ТНИК заст., РАТОБО́РЕЦЬ заст., РУБА́КА розм. Словник синонімів української мови
- витязь — ВИ́ТЯЗЬ, я, ч., поет. Хоробрий воїн, герой, богатир. Бились витязі аж три цілих дні (Граб., II, 1959, 387); [Анна:] Під Вишгородом я На лебедів уранці полювала. Словник української мови в 11 томах