витязь

ви́тязь

ит'аз']

-з'а, ор. -зеим, м. (на) -зеив'і/ -з'у, мн. -з'і, -з'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. витязь — ВИ́ТЯЗЬ, я, ч., поет. Хоробрий воїн, герой, богатир. Бились витязі аж три цілих дні (Граб., II, 1959, 387); [Анна:] Під Вишгородом я На лебедів уранці полювала. Словник української мови в 11 томах
  2. витязь — ВОЯ́К (військовослужбовець або учасник боїв, воєн), БОЄ́ЦЬ, ВО́ЇН, ВОЯ́КА розм., ВОЯЧИ́СЬКО фам., ВОЯЧНЯ́ збірн. розм., ЗВИТЯ́ЖЕЦЬ уроч., ВИ́ТЯЗЬ поет., ВОЙОВНИ́К заст., ЗБОРО́НЕЦЬ заст., РА́ТНИК заст., РАТОБО́РЕЦЬ заст., РУБА́КА розм. Словник синонімів української мови
  3. витязь — -я, ч., поет. Хоробрий воїн, герой, богатир. || перен. Людина, яка відзначається небуденними, героїчними ділами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. витязь — ви́тязь іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  5. витязь — ВИ́ТЯЗЬ, я, ч., поет. Хоробрий воїн, герой, богатир. Бились витязі аж три цілих дні (П. Грабовський); [Анна:] Під Вишгородом я На лебедів уранці полювала. Аж гульк, дивлюсь, із лісової мли Ватага суне витязів удалих З богатирем прегарним на чолі (І. Словник української мови у 20 томах
  6. витязь — див. воїн; хоробрий Словник синонімів Вусика