вихлюпувати

ВИХЛЮ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ХЛЮПАТИ, аю, аєш, док.

1. що. Виливати рідину різким рухом; розливати частинами з посудини, розпліскуючи під час носіння, перевезення, купання і т. ін.

Обзивалися міномети і гармати, зрізаючи розкішні крони дерев та вихлюпуючи воду з лісових ставів (М. Стельмах);

Головиха стає на ґанку, з залізної балії, яку тримає в руках поперед себе, вихлюпує помиї під кущ бузку (Є. Гуцало);

Прибігла Параска з одним відром додому, – тільки на дні зосталось: усю вихлюпала (Ганна Барвінок);

– Гляди краще, щоб ряжанку не розтрусило, – відповіла жінка, – бо на такій дорозі якраз вихлюпаєш усю дощенту (О. Донченко);

// Виливати, вибирати воду з чого-небудь частинами.

Човен, сказати правду, плохенький, тече .. Та то нічого, він видержить, частіше тільки воду вихлюпуйте (Остап Вишня);

На високому пероні ходив чоловік, мітлою вихлюпував з вибоїн дощову воду (В. Кучер).

2. що, перен. Те саме, що вилива́ти 2.

І ми народжені од щедрості любові, Нас годувала щедрість матерів. Ми теж її вихлюпувать готові Із душ своїх (В. Симоненко);

Лише біль свій виливала.., вихлюпувала свою невигойну тугу за тими далекими днями (Микита Чернявський).

3. Те саме, що вихлю́пуватися 1, 2.

Бажано до самого верху не складати голубці, бо при варінні рідина буде вихлюпувати з каструлі (з наук.-попул. літ.);

Змагала Сірка відвага, й такий у серці бринів жаль до кайданників, така великодушність вихлюпувала з серця, що він бив молотом по ланцюгові, а сам плакав, як дитина (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

вихлюпувати

Значення в інших словниках