виходько
ВИ́ХОДЬКО, а, ч., діал.
Виходець.
А оце виходьки з округи, що прийшли з полону вигнання, яких вигнав був Навуходоносор, цар вавилонський (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Будучи ренегатом, виходьком з робітничої верстви, зрадивши її, він ненавидить тепер її з подвійною силою отруєної душі (В. Винниченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me