вихорити
ВИ́ХОРИТИ, рю, риш, ВИ́ХРИ́ТИ, ви́хрю́, ви́хри́ш, недок.
1. що, чим і без дод. Крутити що-небудь, чим-небудь, утворюючи вихор, вихори (див. ви́хор¹ 1).
Вітер .. рвав сніг з землі, крутив його на всі боки, вихорив на всі сторони (Панас Мирний);
Херсонські суховії вихрили хмари червоного рудного пилу на шляхах (Іван Ле);
А вже по дорогах лютує І вихрить снігами зима (Л. Первомайський);
// Крутити швидко чим-небудь навколо себе.
Смолярчук вихрить перед ним ціпком (Г. Косинка);
Газетярі вихрили пакунками вечірніх газет (С. Скляренко).
2. кого. Трясти голову, схопивши за волосся.
Ось привезли .. Патрети [портрети] всіх багатирів [богатирів]..; Як Муромець Ілля гуляє.., Як Переяслів [Переяслав] боронив; Бова з Полканом як водився, Один другого як вихрив (І. Котляревський);
– Він мене за чуба та як почав вихрити то направо, то наліво – трохи голови не зірвав з шиї (І. Нечуй-Левицький).
3. Те саме, що ви́хоритися¹.
Тихо. Не вихорить метелиця. Чисте небо, і від того холоднішає повітря (А. Шиян);
Тремтливий диск пропелера рвав круг себе густе повітря, скажено вихрив, збиваючи бурю в ясний день (В. Кучер).
Значення в інших словниках
- вихорити — ви́хорити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вихорити — -рю, -риш і вихрити, вихрю, вихриш, недок. 1》 перех. і не перех. Крутити що-небудь, чим-небудь, утворюючи вихор, вихори (див. вихор I 1)). || Крутити швидко чим-небудь навколо себе. 2》 перех. Крутити голову, схопивши за волосся. 3》 неперех. Те саме, що вихоритися I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вихорити — див. вирувати Словник синонімів Вусика
- вихорити — ВИ́ХОРИТИСЯ (здіймати сніг, пил і т.ін., утворюючи вихор), ВИ́ХОРИТИ, ВИ́ХРИ́ТИ, ВИ́ХРИ́ТИСЯ, КРУТИ́ТИСЯ рідше. Перед його очима куйовдилась денна завірюха, крутилась, вихорилась (Панас Мирний); Хоч вихорить час від часу метелиця... Словник синонімів української мови
- вихорити — ВИ́ХОРИТИ, рю, риш і ВИ́ХРИ́ТИ, ви́хрю́, ви́хри́ш, недок. 1. перех. і неперех. Крутити що-небудь, чим-небудь, утворюючи вихор, вихори ( див. ви́хор¹ 1). Вітер.. Словник української мови в 11 томах
- вихорити — Ви́хорити, -рю, -риш гл. 1) Вихрить, крутиться вихремъ. Вітер.... рвав сніг з землі, крутив його на всі боки, вихорив. Мир. Пов. І. 14. Буря завіяла, метучи цілі гори снігу по землі, вихорючи, немов густу кашу у повітрі. Мир. Пов. І. 112. Словник української мови Грінченка