вихорець
ВИХОРЕ́ЦЬ¹, рця́, ч.
1. Зменш. до ви́хор¹ 1.
Попереду з путівця пурхає клапоть пилу, другий, зводиться вихорець (Ю. Яновський);
Колосовський дивився на порожню дорогу, що зривалась де-не-де пилюкою вихорців між розімлілими гречками (О. Гончар);
Ген біля Домашиної хати зав'юнилось, завирувало, затріпотіло – народжувався малий вихорець (Є. Гуцало).
2. у знач. присл. вихорце́м. Швидко.
Та лиш тільки вона [Ганна Михайлівна] наблизилась, дівчатка зірвалися вихорцем і побігли (С. Журахович).
ВИХОРЕ́ЦЬ², рця́, ч.
1. Зменш. до ви́хор².
– Приїде [тато], синку, – поцілувала білястий вихорець... (Микита Чернявський);
Вітер пустував у вихорці, що розділяв його [Михайла] тверде русяве волосся над випуклим чолом (Р. Іваничук).
2. у знач. присл. вихорце́м. Сторчма (про волосся).
Ітимуть діти – вихорцем чуби... (В. Бичко).
Значення в інших словниках
- вихорець — вихоре́ць 1 іменник чоловічого роду вітер вихоре́ць 2 іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- вихорець — I -рцю, ч. 1》 Зменш. до вихор I 1). 2》 у знач. присл. вихорцем. Швидко. II -рця, ч. 1》 Зменш. до вихор II. 2》 у знач. присл. вихорцем. Сторчма (про волосся). Великий тлумачний словник сучасної мови
- вихорець — див. волосся Словник синонімів Вусика
- вихорець — ШВИ́ДКО (з великою швидкістю), СТРІ́МКО, СТРІМЛИ́ВО, СКО́РО, ХУ́ТКО, БИ́СТРО, ПРУ́ДКО, ШПА́РКО, ГІ́НКО, МЕРЩІ́Й, СТРІЛО́Ю, ВИ́ХОРЕМ, ВИ́ХОРЦЕ́М, ПОРИ́ВНО підсил., ПОРИ́ВЧАСТО підсил., НЕВПИ́ННО (НЕУПИ́ННО) підсил., ШАЛЕ́НО підсил. Словник синонімів української мови
- вихорець — ВИХОРЕ́ЦЬ¹, рця́, ч. 1. Зменш. до ви́хор¹ 1. Попереду з путівця пурхає клапоть пилу, другий, зводиться вихорець (Ю. Янов., II, 1954, 199); Ген біля Домашиної хати зав’юнилось, завирувало, затріпотіло — народжувався малий вихорець (Гуц., Скупана.. Словник української мови в 11 томах