1. Великий тлумачний словник сучасної мови

вихорець

вихоре́ць

I -рцю, ч.

1》 Зменш. до вихор I 1).

2》 у знач. присл. вихорцем. Швидко.

II -рця, ч.

1》 Зменш. до вихор II.

2》 у знач. присл. вихорцем. Сторчма (про волосся).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вихорець — вихоре́ць 1 іменник чоловічого роду вітер вихоре́ць 2 іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. вихорець — ВИХОРЕ́ЦЬ¹, рця́, ч. 1. Зменш. до ви́хор¹ 1. Попереду з путівця пурхає клапоть пилу, другий, зводиться вихорець (Ю. Яновський); Колосовський дивився на порожню дорогу, що зривалась де-не-де пилюкою вихорців між розімлілими гречками (О. Словник української мови у 20 томах
  3. вихорець — див. волосся Словник синонімів Вусика
  4. вихорець — ШВИ́ДКО (з великою швидкістю), СТРІ́МКО, СТРІМЛИ́ВО, СКО́РО, ХУ́ТКО, БИ́СТРО, ПРУ́ДКО, ШПА́РКО, ГІ́НКО, МЕРЩІ́Й, СТРІЛО́Ю, ВИ́ХОРЕМ, ВИ́ХОРЦЕ́М, ПОРИ́ВНО підсил., ПОРИ́ВЧАСТО підсил., НЕВПИ́ННО (НЕУПИ́ННО) підсил., ШАЛЕ́НО підсил. Словник синонімів української мови
  5. вихорець — ВИХОРЕ́ЦЬ¹, рця́, ч. 1. Зменш. до ви́хор¹ 1. Попереду з путівця пурхає клапоть пилу, другий, зводиться вихорець (Ю. Янов., II, 1954, 199); Ген біля Домашиної хати зав’юнилось, завирувало, затріпотіло — народжувався малий вихорець (Гуц., Скупана.. Словник української мови в 11 томах