вихорець
ВИХОРЕ́ЦЬ¹, рця́, ч.
1. Зменш. до ви́хор¹ 1.
Попереду з путівця пурхає клапоть пилу, другий, зводиться вихорець (Ю. Янов., II, 1954, 199);
Ген біля Домашиної хати зав’юнилось, завирувало, затріпотіло — народжувався малий вихорець (Гуц., Скупана.., 1965, 88).
2. у знач. присл. вихорце́м. Швидко.
Та лиш тільки вона [Ганна Михайлівна] наблизилась, дівчатка зірвалися вихорцем і побігли (Жур., Звич. турботи, 1960, 91).
ВИХОРЕ́ЦЬ², рця́, ч.
1. Зменш. до ви́хор².
2. у знач. присл. вихорце́м. Сторчма (про волосся).
Ітимуть діти — вихорцем чуби… (Бичко, Вогнище, 1959, 99).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вихорець — вихоре́ць 1 іменник чоловічого роду вітер вихоре́ць 2 іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- вихорець — I -рцю, ч. 1》 Зменш. до вихор I 1). 2》 у знач. присл. вихорцем. Швидко. II -рця, ч. 1》 Зменш. до вихор II. 2》 у знач. присл. вихорцем. Сторчма (про волосся). Великий тлумачний словник сучасної мови
- вихорець — ВИХОРЕ́ЦЬ¹, рця́, ч. 1. Зменш. до ви́хор¹ 1. Попереду з путівця пурхає клапоть пилу, другий, зводиться вихорець (Ю. Яновський); Колосовський дивився на порожню дорогу, що зривалась де-не-де пилюкою вихорців між розімлілими гречками (О. Словник української мови у 20 томах
- вихорець — див. волосся Словник синонімів Вусика
- вихорець — ШВИ́ДКО (з великою швидкістю), СТРІ́МКО, СТРІМЛИ́ВО, СКО́РО, ХУ́ТКО, БИ́СТРО, ПРУ́ДКО, ШПА́РКО, ГІ́НКО, МЕРЩІ́Й, СТРІЛО́Ю, ВИ́ХОРЕМ, ВИ́ХОРЦЕ́М, ПОРИ́ВНО підсил., ПОРИ́ВЧАСТО підсил., НЕВПИ́ННО (НЕУПИ́ННО) підсил., ШАЛЕ́НО підсил. Словник синонімів української мови