вихор

ВИ́ХОР¹, хору і хру, ч.

1. Рвучкий круговий рух вітру.

Не хмара сонце заступила, Не вихор порохом вертить (Котл., І, 1952, 194);

На курних дорогах знявся вихор, закрутився клубком і помчав у жита (Десняк, Десну.., 1949, 267);

// Сильний, поривчастий вітер.

Двері вихор відхилив (Бор., Тв., 1957, 64);

Вихор клав на землю збіжжя, ломав гілляки дерев, свистів вербовим пруттям біля оборога (Фр., IV, 1950, 337);

А вихор-вітер — чорний норд! — гойдає дерева (Перв., І, 1947, 53);

// Підняті вітром пил, листя, сніг і т. ін., що швидко крутяться стовпом.

Він [вітер] налітав тугими хвилями і підіймав високі вихри пилюги (Собко, Любов, 1935, 101);

Здіймається цілий вихор із землі торішнього опалого листя (Ю. Янов., IV, 1959, 50).

Як (нена́че і т. ін.) ви́хор — дуже швидко.

Онисія Степанівна влітала, як вихор, і знов сідала на стільці (Н.-Лев., III, 1956, 88);

Час летить, неначе вихор… (Уп., Про Донбас, 1950, 5).

2. чого, перен. Надзвичайно швидкий хід, розвиток чого-небудь.

Куди б не закинув вихор війни комсомольців Радянської України, вони скрізь були дома, скрізь боронили рідний край (Скл., Орл. крила, 1948, 74);

// Про що-небудь численне і надзвичайно швидке в перебігу, в розвитку, в дії.

Аж ось із естради зашумів вихор звуків, усе потопляючи (Вас., Вибр., 1954, 37);

Слова вожатого про те, що Кукобі загрожує виключення, викликали в Олега вихор тривожних почувань і думок (Донч., II, 1956, 493);

Замовкли гармати, стих вихор атак… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 173).

3. у знач. присл. ви́хором (ви́хром). Надзвичайно швидко.

Ой, лети, лети, мій коню, Та й вихром несися (Сто пісень.., 1946, 220);

Темне авто вихором линуло просто вперед по дорозі (Смолич, І, 1958, 97).

ВИ́ХОР², хра, ч. Природно закручене витком пасмо волосся, яке стирчить догори.

Шестірний устав, зложив книжки, підійшов до дзеркала, причесав уже трохи не вдесяте свій вихор (Мирний, І, 1954, 331);

Жінка, ніби вгадавши його думку, співчутливо похитала головою і ще раз погладила неслухняний вихор [Юри] (Багмут, Щасл. день.., 1959, 134);

// Волосся, яке лежить або збилося окремим пасмом.

Над чолом Ігоря вітер збив вихор непокірного волосся (Рибак, Зброя.., 1943, 41).