вихор

Ви́хор, ви́хру, -хром; ви́хри, -хрів

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вихор — Шуря-буря, сил. смерч; (подій) П. круговерть, кручія, ВИР, хурделиця. Словник синонімів Караванського
  2. вихор — [вихор] -хору/-хру, м. (ў) -р'і (вітер) Орфоепічний словник української мови
  3. вихор — I -хору і -хру, ч. 1》 Рвучкий круговий рух вітру. || Сильний, поривчастий вітер. || Підняті вітром пил, листя, сніг і т. ін., що швидко крутяться стовпом. 2》 чого, перен. Надзвичайно швидкий хід, розвиток чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вихор — 1. кудер, кудли, кучер, чуб, чубок, чубочок, чубисько, чуприна, чупринка, чуприночка 2. див. буря, метіль, ураган Словник чужослів Павло Штепа
  5. вихор — ВИ́ХОР¹, хору і хру, ч. 1. Рвучкий, стрімкий круговий рух вітру. Не хмара сонце заступила, Не вихор порохом вертить (І. Котляревський); На курних дорогах знявся вихор, закрутився клубком і помчав у жита (О. Десняк); // Сильний, поривчастий вітер. Словник української мови у 20 томах
  6. Вихор — Ви́хор прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  7. вихор — I віхтелиця, завихрення, задимок (сніговий вихор), згарб (т.с.), кружелиця, кружеляння, кружляка, крутіж, крутій, крутінь, крутько, кужелина, кужіль, куревиця, куриво, курія, курнява, куря, курявиця, куряниця, літавиця, повітриця, повіхтериця, смерч... Словник синонімів Вусика
  8. вихор — ВИР чого, який (бурхливий, стрімкий рух подій і т. ін., який захоплює, втягає за собою), КОЛО́ВОРОТ, НУРТ, ВИ́ХОР, ВЕРЕМІ́Я, КОЛО́ВЕРТЬ рідше, НУРТО́ВИЩЕ рідше, КРУГОВОРО́Т рідше. Прибувши до Петербурга, Шевченко потрапляє в самий вир подій (П. Словник синонімів української мови
  9. вихор — ВИ́ХОР¹, хору і хру, ч. 1. Рвучкий круговий рух вітру. Не хмара сонце заступила, Не вихор порохом вертить (Котл., І, 1952, 194); На курних дорогах знявся вихор, закрутився клубком і помчав у жита (Десняк, Десну.. Словник української мови в 11 томах
  10. вихор — Ви́хор, -хру м. Вихрь. Крутить, як вихор на дорозі. Ном. № 3427. О, щоб їх вихром винесло. Ном. № 3667. Словник української мови Грінченка