1. Словник української мови у 20 томах

вицвіркувати

ВИЦВІ́РКУВАТИ, ую, уєш, недок., розм.

1. Цвірчати щосили.

* Образно. Гай співа, щебече, цвігоче і вицвіркує, грухає, сокоче, турчить і квилить (Марко Вовчок).

2. що. Випускати крізь зуби.

Цигарковий тютюн ледве тлів. Я часто й глибоко затягувався, недбало вицвіркуючи куточками уст важкий жовтий дим (В. Дрозд).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вицвіркувати — вицві́ркувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. вицвіркувати — -ую, -уєш, недок., розм. Цвірчати щосили. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вицвіркувати — див. цвірінькати Словник синонімів Вусика
  4. вицвіркувати — ЦВІРІ́НЬКАТИ (про горобців та деяких інших птахів), ЦВІРІНЧА́ТИ, ЦВІРІНЬКОТА́ТИ (ЦВІРІНЬКОТІ́ТИ) підсил., ЦВІ́РКАТИ, ЦВІРКОТА́ТИ (ЦВІРКОТІ́ТИ) підсил., ВИЦВІ́РКУВАТИ підсил. розм., ЦВІРЧА́ТИ, ЦІВІ́КАТИ розм., ЦІ́ВКАТИ розм., ЦІВКОТІ́ТИ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  5. вицвіркувати — ВИЦВІ́РКУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Цвірчати щосили. *Образно. Гай співа, щебече, цвігоче і вицвіркує, грухає, сокоче, турчить і квилить (Вовчок, VI, 1956, 311). Словник української мови в 11 томах