вицвіркувати

ЦВІРІ́НЬКАТИ (про горобців та деяких інших птахів), ЦВІРІНЧА́ТИ, ЦВІРІНЬКОТА́ТИ (ЦВІРІНЬКОТІ́ТИ) підсил., ЦВІ́РКАТИ, ЦВІРКОТА́ТИ (ЦВІРКОТІ́ТИ) підсил., ВИЦВІ́РКУВАТИ підсил. розм., ЦВІРЧА́ТИ, ЦІВІ́КАТИ розм., ЦІ́ВКАТИ розм., ЦІВКОТІ́ТИ підсил. розм., ЦВЕ́НЬКАТИ розм., СВЕРГОТА́ТИ (СВЕРГОТІ́ТИ) розм., ЦВІГОТА́ТИ діал. — Док.: цвірі́нькнути, цві́ркнути, ціві́кнути, ці́вкнути, цве́нькнути. Горобці цвірінькали над ворітьми (Д. Бедзик); Горобці пирхають між них, цвірінчать (А. Головко); Пташенята цвірінькочуть, що аж серце радується (І. Франко); В нас про це навіть горобці цвіркають (О. Кобилянська); Цвіркочуть горобці (М. Рильський); Гай співа, щебече, цвігоче і вицвіркує (Марко Вовчок); Щоголь цвірчав і затягався (Л. Боровиковський); Синички в цей час стрибали собі, цівікали (О. Іваненко); Тут тільки ластів'ята цівкають у гнізді (О. Гончар); Попід стріху горобчики сверготять (П. Чубинський); Птахи роєм літали над своїм притулком і перелякано цвіготали (з журналу). — Пор. 2. співа́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вицвіркувати — вицві́ркувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. вицвіркувати — -ую, -уєш, недок., розм. Цвірчати щосили. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вицвіркувати — ВИЦВІ́РКУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. 1. Цвірчати щосили. * Образно. Гай співа, щебече, цвігоче і вицвіркує, грухає, сокоче, турчить і квилить (Марко Вовчок). 2. що. Випускати крізь зуби. Цигарковий тютюн ледве тлів. Словник української мови у 20 томах
  4. вицвіркувати — див. цвірінькати Словник синонімів Вусика
  5. вицвіркувати — ВИЦВІ́РКУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Цвірчати щосили. *Образно. Гай співа, щебече, цвігоче і вицвіркує, грухає, сокоче, турчить і квилить (Вовчок, VI, 1956, 311). Словник української мови в 11 томах