1. Словник української мови у 20 томах

вицілуваний

ВИ́ЦІЛУВАНИЙ, а, е, розм.

Дієпр. пас. до ви́цілувати.

* Образно. Бачив [Дорош] курний шлях, вицілуваний сонцем (Григорій Тютюнник);

У моря викрадена рінь, геть вицілувана до краю (В. Стус).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вицілуваний — Ви́цілуваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)