1. Словник української мови у 20 томах

вичавлений

ВИ́ЧАВЛЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до ви́чавити.

Стугонить, торготить, гуде цех .. Пересуваються по рольгангах болванки.., з розгону налітають на валки, а звідти обтиснуті, вичавлені вискакують і мчать далі, до стелажів (А. Хижняк);

У церкві повно хліба, зібраного, зсипаного, вичавленого з земної утроби, вирваного з кулака-селюка, видушеного з живота ридаючої дитини (У. Самчук);

Краплинами отрути закапали ворожі поголоски, зітхання, поганенький, вичавлений смішок (М. Стельмах);

// ви́чавлено, безос. пред.

Для кращого самопочуття рекомендується щоранку випивати склянку теплої води, у яку вичавлено сік лимона (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вичавлений — ви́чавлений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. вичавлений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вичавити. || вичавлено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вичавлений — як (мов, ні́би і т. ін.) ви́чавлений лимо́н. Людина, яка має поганий вигляд через хворобу, переживання, втому тощо; змучений, знесилений, худий і т. ін. Після хвороби тепер був як вичавлений лимон, важко було впізнати (чоловіка) (З газети). Фразеологічний словник української мови
  4. вичавлений — ВИ́ЧАВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́чавити. Словник української мови в 11 томах