вичаровувати

ВИЧАРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЧАРУВАТИ, ую, уєш, док., що.

1. Здобувати щось за допомогою чарів.

Звенислава сказала, що в нього [Сивоока] між оком і рукою є те, чого нема ні в кого з людей, а саме цим і визначається той, що може вичаровувати з небуття новий світ богів і візерунків (П. Загребельний);

Чарівник! Розуміється, чарівник. Бо ось він вичарував з нічого сливе все те, що іншим ніяк не дається... (У. Самчук).

2. перен. Створювати, показувати, змальовувати і т. ін. особливо, незвичайно, винятково.

Ідеалізмом, величністю та ієрархічністю віє від цих зображень, які є наче відблиском того вищого, надприродного життя, що його так уміло вичаровує перед нашими очима візантійське мистецтво (з наук.-попул. літ.);

На тлі химерної південної природи, вічних символів, побуту і звичаїв прадавніх народів письменниця вичаровує мерехтливий орнамент долі двох своїх улюблених героїв (з навч. літ.);

О. Ольжич вичаровував скарби людства з різних епох, культур і народів (з навч. літ.).