вичерпувати

ВИЧЕ́РПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЧЕРПАТИ, аю, аєш, док., що.

1. Черпаючи чим-небудь, вибирати, виливати звідкись воду або іншу рідину.

Одкинула [Килина] повним ліктем волосся і стала вичерпувати горщиком воду з казана і виливати її в цебер (В. Винниченко);

Окопи весняна вода залива, – Вичерпують касками воду солдати (І. Нехода);

Ватя встала і гукнула на паничів: – Та візьміть з собою корячо́к, щоб вичерпати воду з човна (І. Нечуй-Левицький);

Се було місце, де колись почали були перший раз копати ями. Але, вичерпавши кип'ячку, позакидували ті ями (І. Франко).

2. перен. Забирати що-небудь повністю, до кінця.

Зимові дні тягнулися безконечно довго і були переповнені одностайністю і скорботою, вичерпували часто всі її сили (О. Кобилянська);

В ньому знову прокинулась упертість та посидючість, що їх робота тільки підсилювала, не вичерпуючи (В. Підмогильний);

// З'ясовувати, розкривати повністю, всебічно.

Однак бабина відповідь не вичерпувала цілої низки питань, що враз постали передо мною, і я замислився (Б. Антоненко-Давидович);

Правда, і ся найновіша праця [Житецького], при всіх її добрих прикметах, не може вичерпати теми (І. Франко).

◇ (1) Ви́черпати [само́го] себе́:

а) перестати бути актуальним, не викликати в кого-небудь зацікавленості.

Урочистості, як і звеличання, не вичерпали себе на плацу перед святковим людом і святковими турмами, вони продовжувались і за столом (Д. Міщенко);

б) утратити здатність продовжувати яку-небудь діяльність, займатися чимсь або перестати діяти.

Хворій людині, знесиленій від великої крововтрати, може навіть на якийсь час полегшати, їй раптом починає здаватись, ніби хвороба вичерпала саму себе і ось уже кінець їй, за яким почнеться одужання (Б. Антоненко-Давидович);

Сидiв [художник] кволий, виснажений, фарби i пензлi валялися на пiдлозi, мольберт пустував. Я зрозумiв, що вiн вичерпав себе (Р. Андріяшик).