вичинення

ВИ́ЧИНЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. вичи́нювати, вичиня́ти і ви́чинити.

Й. Мартинович вивчав нафту, видобуту поблизу м. Калуш, описав у 1788 р. властивості її фракцій і дав рекомендації щодо їх використання як ліків проти шкірних хвороб овець, для консервації деревини та вичинення шкури (з наук.-попул. літ.).

2. Спосіб, якість оброблення шкури.

Відповідно до широкого спектра призначення шкіряних виробів за доби бронзи напрацьовувалися різні способи оброблення сировини для отримання хутра та різної сортності шкір – грубої й тонкого вичинення (з наук. літ.).