вичитаний
ВИ́ЧИТАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́читати 1–3, 6.
Перед її уявою поставали дуже зворушливі сцени, вичитані переважно з повістей (Н. Кобринська);
Чернишеві пригадались вичитані в дитинстві фантазії про далеке майбутнє (О. Гончар);
Саня тихенько розмовляла з Комашком за вичитані недавно погляди (І. Нечуй-Левицький);
// ви́читано, безос. пред.
– Треба якось жити. – Нiби з моїх думок вичитано (Р. Андріяшик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вичитаний — ви́читаний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- вичитаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вичитати 2), 4). || вичитано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вичитаний — ВИ́ЧИТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́читати 2, 4. Перед її уявою поставали дуже зворушливі сцени, вичитані переважно з повістей (Кобр., Вибр., 1954, 101); Чернишеві пригадались вичитані в дитинстві фантазії про далеке майбутнє (Гончар, І, 1954, 112). Словник української мови в 11 томах
- вичитаний — Ви́читаний, -а, -е Зачитанный. А книжку як розгорнув, — дивлюсь — «Кобзарь», та вже дуже вичитаний. О. 1861. VII. 6. Словник української мови Грінченка