1. Словник української мови в 11 томах

вичитаний

ВИ́ЧИТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́читати 2, 4.

Перед її уявою поставали дуже зворушливі сцени, вичитані переважно з повістей (Кобр., Вибр., 1954, 101);

Чернишеві пригадались вичитані в дитинстві фантазії про далеке майбутнє (Гончар, І, 1954, 112).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вичитаний — ви́читаний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. вичитаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вичитати 2), 4). || вичитано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вичитаний — ВИ́ЧИТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́читати 1–3, 6. Перед її уявою поставали дуже зворушливі сцени, вичитані переважно з повістей (Н. Кобринська); Чернишеві пригадались вичитані в дитинстві фантазії про далеке майбутнє (О. Словник української мови у 20 томах
  4. вичитаний — Ви́читаний, -а, -е Зачитанный. А книжку як розгорнув, — дивлюсь — «Кобзарь», та вже дуже вичитаний. О. 1861. VII. 6. Словник української мови Грінченка