1. Словник української мови у 20 томах

вишивати

ВИШИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ШИТИ, шию, шиєш, док.

1. що і без прям. дод. Робити на тканині або шкірі візерунки нитками, бісером і т. ін.

Хто йде – не мине, То кивне, то моргне. А я шовком вишиваю, В кватирочку виглядаю (Т. Шевченко);

Тітка за роботою. Сорочку дядькові вишиває (М. Коцюбинський);

Марія Пилипівна, напнувши на якусь округлу штуку, подібну до сита, сіру матерію, вишиває великою голкою подушку на канапу (В. Винниченко);

Вишиють [дівочі руки] рушник – горітиме, мов жива калинова гілка! (О. Гончар).

2. тільки док., що. Витратити всю нитку, нитки на вишивання або шиття.

Ниточку шовку вишила (Сл. Гр.).

3. тільки недок., перен., жарг. Вештатися, прогулюватися де-небудь.

Протанцьовували повз мене перуанки, кореянки, малагасійки, марокканки та філіппінки; десь і моя згуба губата вишивала поміж них (Ю. Андрухович);

Лікар порядний, піжаму дозволив носити, одна голь нещадима вишиває в трусах (Є. Пашковський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вишивати — вишива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вишивати — [виешиеватие] -айу, -айеиш Орфоепічний словник української мови
  3. вишивати — -аю, -аєш, недок., вишити, -шию, -шиєш, док. 1》 перех. і неперех. Нашивати на тканину або шкіру візерунки нитками, бісером і т. ін. 2》 тільки док., перех. Витратити всю нитку, нитки на вишивання або шиття. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вишивати — (золотом) гаптувати, погаптувати, вигаптовувати, вигаптувати, повигаптовувати, згаптовувати, згаптуввати, позгаптовувати, нагаптувати, понагаптовувати Словник чужослів Павло Штепа
  5. вишивати — Аю, -аєш, недок. Манірно, з вихилясами йти (особливо щодо дівчат). Як ти був маленьким, батько хіпував, у подертих джинсах містом вишивав (Л. Дереш). За хвилю вона вже лежала на столі і гірко ридала, а курдупель вишивав на другому кінці зали (Ю. Винничук). Глянь, як вишиває! Словник сучасного українського сленгу
  6. вишивати — (-аю, -аєш) недок. 1. мол., жрм; жарт.-ірон. Прогулюватися, привертаючи до себе увагу. БСРЖ, 117; ПСУМС, 14; ЯБМ, 1, 212. 2. крим. Ходити назад-вперед у закритому приміщенні. <...> одна голь нещадима вишиває в трусах <...> (Є. Словник жарґонної лексики української мови
  7. вишивати — I гаптувати, мережати, мережити II див. іти; ходити; шити Словник синонімів Вусика
  8. вишивати — ВИШИВА́ТИ (нашивати на тканину або шкіру візерунки нитками, бісером і т. ін.), ГАПТУВА́ТИ, ВИГАПТО́ВУВАТИ, РОЗШИВА́ТИ, ШИ́ТИ, МЕРЕ́ЖАТИ, МЕРЕ́ЖИТИ, ВИМЕРЕ́ЖУВАТИ, ЗМЕРЕ́ЖУВАТИ (робити ажурну вишивку). — Док. Словник синонімів української мови
  9. вишивати — Вишива́ти, -ва́ю, -ва́єш; ви́шити, ви́шию, -шиєш; ви́ший, -шийте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. вишивати — ВИШИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ШИТИ, шию, шиєш, док. 1 перех. і неперех. Нашивати на тканину або шкіру візерунки нитками, бісером і т. ін. Хто йде — не мине, То кивне, то моргне. А я шовком вишиваю, В кватирочку виглядаю (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  11. вишивати — Вишива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. вишити, -шию, -єш, гл. 1) Вышивать. Не жаль мені хустиночки, що я вишивала. Мет. 18. 2) Истрачивать, истратить на шитье. Ниточку шовку вишила. Грин. III. 485. Словник української мови Грінченка