вишкільник

ВИШКІ́ЛЬНИК, а, ч.

1. Особа, яка проводить вишкіл; інструктор.

Під час змагань за незалежність фінляндці виявилися дуже цінними як інструктори-вишкільники і провідники-командири Фінляндської національної армії (з наук. літ.).

2. Той, кого вишколюють.

Усі вишкільники тільки перед двома тижнями перший раз узяли зброю в руки (із журн.);

Юні серця вишкільників хвилювалися і вже вбирали в себе увесь жах правдивого бою (із журн.).