1. Словник української мови у 20 томах

вишкірений

ВИ́ШКІРЕНИЙ, а, е, розм.

Дієпр. пас. до ви́шкірити.

Ганна побачила через тин барбосову морду з роззявленим ротом, з вишкіреними зубами (І. Нечуй-Левицький);

Ждан до ранку не склепив повік. Все йому увижався жовтий пес з вишкіреними іклами і кінський череп (Ю. Мушкетик);

* Образно. Скриня вже спала. Хитра і жадна, вона спала з вишкіреними напоготові зубами (В. Винниченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вишкірений — ви́шкірений дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. вишкірений — -а, -е, розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до вишкірити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вишкірений — ВИ́ШКІРЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́шкірити. Ганна побачила через тин барбосову морду з роззявленим ротом, з вишкіреними зубами (Н.-Лев., I, 1956, 87); Повід у вишкірених зубах. Не витримав, вирвався кінь (Довж., І, 1958, 35). Словник української мови в 11 томах