вишкіряння
ВИШКІРЯ́ННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. вишкіря́ти.
Вишкіряння зубів збереглося від акту нападу на супротивника і до цього часу використовується людиною, коли вона злісно посміхається або виявляє свою ворожість якимсь іншим чином (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me