вишкіряння

ВИШКІРЯ́ННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. вишкіря́ти.

Вишкіряння зубів збереглося від акту нападу на супротивника і до цього часу використовується людиною, коли вона злісно посміхається або виявляє свою ворожість якимсь іншим чином (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me