1. Словник української мови у 20 томах

вишній

ВИ́ШНІЙ, я, є.

1. заст. Який знаходиться, міститься на великій відстані від землі.

Високо над усім грає-сяє вишнє променясте сонечко... (Марко Вовчок).

2. рел.-церк. (з великої літери). Який виходить із неба, від Бога.

Ти з узвичаєної щирості, із дружби вирвалась на волю і знов прийшла по Вишній милості з весною, з квітами, з любов'ю... (В. Стус);

Не любіть і не ненавидьте тіло своє – дайте йому жити за природою своєю, Вишній промисел ви цим прославите і в марнотну боротьбу із собою не вдаватиметеся! (Валерій Шевчук).

3. у знач. ім. Ви́шній, нього, ч., рел.-церк. (з великої літери). Бог.

– Чули глас труб небесних? Але бійтеся вчути голос Вишнього самого! Бійтеся! (Г. Хоткевич);

І співав, поклони б'ючи, аж до втоми, знеможення: – Живий у помочі Вишнього... (Н. Королева);

Від щедрості, дарованої Вишнім, Писалось легко (Б. Олійник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вишній — -я, -є, заст. 1》 Який знаходиться, міститься на великій відстані від землі. 2》 церк. Який виходить із неба, від Бога. Вишня премудрість. 3》 у знач. ім., церк. Вишній, -нього, ч. Божество, Бог. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. вишній — Горішній, (Бог) небесний Словник чужослів Павло Штепа
  3. Вишній — Ви́шній іменник чоловічого роду, істота Бог Орфографічний словник української мови
  4. Вишній — БОГ (БІГ рідко) (за релігійними уявленнями, надприродна істота, що створила світ і керує ним), ГОСПО́ДЬ, ГОСПО́ДЬ БОГ, ПАН БОГ, ТВОРЕ́ЦЬ книжн., ТВОРИ́ТЕЛЬ церк., СОТВОРИ́ТЕЛЬ церк., СПАСИ́ТЕЛЬ церк., ВСЕВИ́ШНІЙ (УСЕВИ́ШНІЙ) церк. Словник синонімів української мови
  5. вишній — Ви́шній, -ня, -нє Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. вишній — ВИ́ШНІЙ, я, є, заст. 1. Який знаходиться, міститься на великій відстані від землі. Високо над усім грає-сяє вишнє променясте сонечко… (Вовчок, І, 1955, 142). 2. церк. Який виходить з неба, від божества, від бога. Вишня премудрість. 3. у знач. ім., церк. ви́шній, нього, ч. Божество, бог. Словник української мови в 11 томах
  7. вишній — Ви́шній, -я, -є Верхній. Шух. I. 162. Подивися, моя доню, в вишнюю кватиру. Лукаш. 124. 2) Вышній. Господи вишній, чи я в тебе лишній? Ном. № 11729. Словник української мови Грінченка