вишугувати

ВИШУ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок, ВИ́ШУГНУТИ, ну, неш, док.

1. Швидко пересуваючись у повітрі, вилітати звідки- або куди-небудь.

Вони [соколи] вишугували в піднебесся з такою нагальністю, з таким завзяттям, аж ніби в тобі теж щось зривалося й летіло за ними (П. Загребельний);

З броньованих обладунків вишугнуло кілька жовтих ракет (М. Вінграновський).

2. розм. Вибігати, вискакувати.

Йосип копався через поля. Роздягнений, без шапки, забрьоханий по пояс: провалювався і вишугував з якихось ковбань, утікав (Б. Харчук);

Погляди наші самі собою звернулись до того редакторського вікна, у яке, втікаючи, вишугнув наш доморощений акробат (О. Гончар).