1. Словник української мови у 20 томах

вишуканий

ВИ́ШУКАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до ви́шукати.

За Берліном на широченному полі безупинно гарячково кипить робота. Автобендюги звозять матеріали, вишукані по старих складах, армія грабарів блискає до сонця лопатами (В. Винниченко).

2. у знач. прикм. Який характеризується витонченістю, досконалістю, елегантністю.

Владко поводився з нею [Регіною] вільно, без тіні боготворення [боготворіння], але з тією вишуканою чемністю й увагою, яка завсіди характеризувала його (І. Франко);

З вишуканими рухами, церемоніально запросив [Савченко] товаришів на обід (М. Коцюбинський);

// Який відзначається добірністю; зробл. із тонким смаком.

Він підстрибував, хизуючись перед дівчатами своїм вишуканим вбранням (М. Чабанівський);

У кожному кутку стелю підпирав стовп з вишуканою різьбою (А. Хижняк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вишуканий — ви́шуканий 1 дієприкметник від: ви́шукати ви́шуканий 2 прикметник витончений, елегантний Орфографічний словник української мови
  2. вишуканий — (смак) витончений; (стиль) досконалий, довершений; (одяг) елегантний, із смаком <�зроблений>, мудрований; (- лайку) добірний. Словник синонімів Караванського
  3. вишуканий — [вишуканией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. вишуканий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до вишукати. 2》 прикм. Який характеризується витонченістю, досконалістю, елегантністю. || Якай відзначається добірністю; зробл. з тонким смаком. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. вишуканий — див. вродливий Словник синонімів Вусика
  6. вишуканий — ВИ́ШУКАНИЙ (про слова, фрази, стиль і т.ін. — який відзначається досконалістю), ДОБІ́РНИЙ, ВИ́ТОНЧЕНИЙ, ОБТО́ЧЕНИЙ, РАФІНО́ВАНИЙ, ОРНАМЕНТА́ЛЬНИЙ. На обличчі (Вільсона) — грайлива усмішка, на тонких устах — вишукана мова (П. Словник синонімів української мови
  7. вишуканий — Ви́шуканий, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. вишуканий — ВИ́ШУКАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́шукати. 2. прикм. Який характеризується витонченістю, досконалістю, елегантністю. Владко поводився з нею [Регіною] вільно, без тіні боготворення, але з тією вишуканою чемністю й увагою... Словник української мови в 11 томах