виявник

ВИЯ́ВНИК, а, ч.

1. Той, хто виявляє чи викриває кого-, що-небудь, свідчачи про якісь факти; викривач.

Скликавши на світанку наступного дня засідання сенату в храмі Згоди, Цицерон прочитав сенаторам перехоплені листи й вислухав свідчення виявників (з наук. літ.);

Я заговорив словами єретика і протестанта, а голос мій затанцював на зривних нотках пристрасного виявника і нестримного бунтаря (з мемуарної літ.).

2. Прилад, дія якого спрямована на виявлення певних предметів, процесів, явищ і т. ін.

Розроблені алгоритми просторової та просторово-часової обробки вихідних сигналів дозволяють створити виявник з поліпшеними характеристиками виявлення оптичних сигналів, який є складовою частиною астрономічної телевізійної системи (з наук. літ.);

Виявник диму;

Виявник мін;

Виявник розриву труб.