вкарбовувати
ВКАРБО́ВУВАТИ (УКАРБО́ВУВАТИ), ую, уєш, недок., ВКАРБУВА́ТИ (УКАРБУВА́ТИ), у́ю, у́єш, док., що.
1. Вирізьблювати напис, візерунок і т. ін. на чому-небудь твердому.
Так і застигнув у розгоні Солдат на бронзовій колоні, В яку різець укарбував Імення рівними рядами (М. Нагнибіда);
Оце умреш, ніхто й не спом'яне. В надгробний камінь не вкарбують дати (Л. Костенко);
* Образно. Ледь світати починало, Як я вже в зошит свій .. бліденьким саморобним атраментом Вкарбовував римовані рядки (Л. Первомайський);
Життя вкарбувало в Шаховi долонi немало своїх повiстей (О. Гончар).
2. перен. Міцно закріплювати що-небудь у пам'яті, душі і т. ін.
Розписи Петропавлівського вівтаря в чуттєво прекрасних образах вкарбовували в свідомість і підсвідомість “людей нових” заповіді Божі – “хто охреститься, спасенний буде” (з наук. літ.);
Думки, які Юрій Іллєнко відображав чи то в кінокадрі, чи у незабутньому спілкуванні, чи вкарбовував у текст статті, книги чи афоризму, залишалися неповторні (з газ.);
Будь проклята вовік, фашистська сила, .. що в пам'ять вкарбувала назавжди дитя, ножем убите при хатині (С. Голованівський).
Значення в інших словниках
- вкарбовувати — вкарбо́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вкарбовувати — (укарбовувати), -ую, -уєш, недок., вкарбувати (укарбувати), -ую, -уєш, док., перех. 1》 Вирізьблювати напис, візерунок і т. ін. на чому-небудь твердому. 2》 перен. Міцно закріплювати що-небудь у пам'яті, душі тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вкарбовувати — ВКАРБО́ВУВАТИ (УКАРБО́ВУВАТИ), у́ю, у́єш, недок., ВКАРБУВА́ТИ (УКАРБУВА́ТИ), у́ю, у́єш, док., перех. 1. Вирізьблювати напис, візерунок і т. ін. на чому-небудь твердому. Словник української мови в 11 томах