1. Словник української мови в 11 томах

вкарбовувати

ВКАРБО́ВУВАТИ (УКАРБО́ВУВАТИ), у́ю, у́єш, недок., ВКАРБУВА́ТИ (УКАРБУВА́ТИ), у́ю, у́єш, док., перех.

1. Вирізьблювати напис, візерунок і т. ін. на чому-небудь твердому.

Так і застигнув у розгоні Солдат на бронзовій колоні, В яку різець укарбував Імення рівними рядами (Нагн., Вибр., 1950, 256);

*Образно. Ледь світати починало, Як я вже в зошит свій.. бліденьким саморобним атраментом Вкарбовував римовані рядки (Перв., II, 1958, 105).

2. перен. Міцно закріплювати що-небудь у пам’яті, душі тощо.

Будь проклята вовік, фашистська сила,.. що в пам’ять вкарбувала назавжди дитя, ножем убите при хатині (Голов., Поезії, 1955, 105).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вкарбовувати — вкарбо́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вкарбовувати — (укарбовувати), -ую, -уєш, недок., вкарбувати (укарбувати), -ую, -уєш, док., перех. 1》 Вирізьблювати напис, візерунок і т. ін. на чому-небудь твердому. 2》 перен. Міцно закріплювати що-небудь у пам'яті, душі тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вкарбовувати — ВКАРБО́ВУВАТИ (УКАРБО́ВУВАТИ), ую, уєш, недок., ВКАРБУВА́ТИ (УКАРБУВА́ТИ), у́ю, у́єш, док., що. 1. Вирізьблювати напис, візерунок і т. ін. на чому-небудь твердому. Словник української мови у 20 томах