1. Словник української мови в 11 томах

вкарбовуватися

ВКАРБО́ВУВАТИСЯ (УКАРБО́ВУВАТИСЯ), ується, недок., ВКАРБУВА́ТИСЯ (УКАРБУВА́ТИСЯ), у́ється, док.

1. перен. Міцно закріплюватися в пам’яті, душі тощо.

Вони [слова тужливої скарги — обіцянки закоханого] вкарбовуються в збентежену Лесину душу (Хижняк, Невгамовна, 1961, 189);

То правда, мій друже, є таке, що його не забути, воно назавжди вкарбувалося в нашій пам’яті (Збан., Незабутнє, 1953, 12).

2. тільки недок. Пас. до вкарбо́вувати.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вкарбовуватися — вкарбо́вуватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вкарбовуватися — (укарбовуватися), -ується, недок., вкарбуватися (укарбуватися), -ується, док. 1》 перен. Міцно закріплюватися в пам'яті, душі тощо. 2》 тільки недок. Пас. до вкарбовувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вкарбовуватися — ВКАРБО́ВУВАТИСЯ (УКАРБО́ВУВАТИСЯ), ується, недок., ВКАРБУВА́ТИСЯ (УКАРБУВА́ТИСЯ), у́ється, док. 1. перен. Міцно закріплюватися (у пам'яті, душі і т. ін.). Вони [слова] вкарбовуються в збентежену Лесину душу (А. Хижняк); Ти край .. Ти все така... Словник української мови у 20 томах